Вона — як чорнобривці під вікном. 

Сонце, до якого тягнеться все живе.

Тиша, яка завжди поруч.

Руки, що не втомлюються тримати світ.

Голос, що завжди знаходить потрібні слова. 

Не ідеальна, але справжня.

Може все встигати, а може не встигати нічого. 

Може бути ніжною, а може — втомленою.

Але завжди — твоєю.

З нею асоціюється дім, запах яблучних пиріжків і перша сміливість.

Нам усім потрібна мама. Малим і дорослим. 

Хустина «Чорнобривці», як подяка без слів.

За турботу й терпіння. За безсонні ночі і щирі поради. За віру в нас, навіть тоді, коли ми самі в себе не віримо. Даруйте мамам тепло!